четвер, 30 січня 2014 р.

Душевний пост, пост про нашу Україну і про те, що твориться зараз на душі....

Сьогодні нарешті я взялась опублікувати те, про що душа кричить вже давно... Про те, за що плачу.... Вже давно в мене на рінг тоні стоїть пісня - Лента за лентою, набої подавай, вкраїнський повстанче, в бою не відступай...

Набридло дивитись на це все,  набридло слухати і набридло просто жити по понятіях.....
Спочатку в нас починалось так мирно, що тут такого, люди хочуть в євросоюз... Україна - понад усе.... Україна - Це Європа... А тоді перший розгін майдану, перші жертви, тоді ще просто жертви... просто потрощені голови і море крові.... а тоді наша ЙОЛКА... хм, напевне ні в кого не стояла йолка на крові людей, на крові студентів... І прикро те, що до сих пір ніхто не взяв на себе відповідальності за той перший розгін, нікого не покарали за те, що людей як гарматне м'ясо місили.... А далі що.... Перше протистояння на банковій, і тоді я дивилась онлайн на Громадському і не могла повірити, що все це  твориться тут, в Україні....
А  далі закони, які здавалось скоро перекриють повітря, які заборонять ходити і дихати.. і смерті.... Сльози мене душили за тих хлопців.... за те, що всім ще жити і жити... Особливо за тих молодих хлопців.. які віддали своє життя за те, щоб ми нарешті скинули цю диктаторську владу... І знаєте ту українську пісню, де є рядок: не плач стара мати, син героєм став... Оце про них.... Це герої... А скільки покалічених.... Мені важко писати ці рядки. важко до болю в серці, важко до сліз....

Але.... знаєте, що найбільше обурює... як люди можуть вийти і підтримувати ту владу на тих мітингах, і коли запитують, за що ви стоїте... а вони не знають.. та за гроші напевне.. а за що??? Хоча я не буду стверджувати, а може і підтримують.... ((((((
А ще більше я не розумію, як можна настільки ділитись на східняків і західняків, якщо майже всім надоїло то все... я не сумніваюсь, що східній Україні, також...Хіба не достало те, що ми раби в цій країні, що ми просто ніхто для них всіх, ми просто пішки в руках у влади, і якщо сьогодні не заберуть в вас нічого, то завтра таки це зроблять.... Чому ми виживаємо за ті копійки, а чиновники мають все за наші податки....за ті гроші, які ми платимо...
А знаєте кого мені шкода... тих хлопців, яких назвали беркутом... тому що це діти.. Вони там відмерзають, бо про них ніхто не піклується... І сумніваюсь, що б'ють вони, вони діти, налякані... але бояться.. бо в нас тепер переслідують навіть міліціонерів, які звільняються...
Це все настільки абсурдно, що мені лиш залишається плакати та молитись..... Чого не можу сказати про тих, які з ненавистю в очах, по 20 на одного копають, б'ють людину, а тоід ще й стріляють по ній чи взагалі закатують.... А відповідальних нема... Ніхто не думає про те, що ми всі ходимо під Богом.... Всі...
А той закон про амністію.. Люди - то цирк... Я просто не можу... Я не маючи юридичної освіти розумію, що амністія - це людина визнає себе винною... Хм, а за що.. Багатьох затримують за те, що бензин купували.... і це вже одразу як там їх називають - екстреміст....
Так, я за мир, але вибачте, який мир може бути, коли людей вбивають, відстрілюють як скотів.... Це страшно... Я навіть ніколи не могла собі уявити, що ось так просто можуть застрілити... А в цей час всім однаково, влада говорить, що все під контролем.... Знаєте, я і не підтримую опозицію.. Тому що всі однакові будуть біля влади... Але єдине, що нам потрібно - це вільна Україна.....

Я вірю, що разом ми переможемо... Я молюсь.... Я хочу, щоб мої діти жили у вільній країні і мали тут світле майбутнє....
п.с. багато моїх друзів та власне постійних читачів саме з Росії та східної України.. Я кожного ціную, але якщо хтось мене не підтримує не пишіть гадостів тут, просто вийдіть з друзів, якщо цим постом я когось обідила...
Цим постом я виріщила просто вилити душу... Я більше не можу дивитись на те, на що перетворилась наша рідна Україна....

8 коментарів:

  1. Те саме на душi! Слава Українi!

    ВідповістиВидалити
  2. Сама каждый день плачу, когда читаю новости... Но народ победит. Обратного пути нет! Слава Украине!

    ВідповістиВидалити
  3. Я из Донецка. И могу сказать, что тоже страшно смотреть на все, что происходит у нас по Украине. Страшно, когда бьют и убивают друг друга, когда существует настоящая угроза начала гражданской войны. Я за тех людей, который стоят на Майдане за правду и справедливость, за процветающую и стабильную Украину. Стране нужны изменения, потому что страшно смотреть как Украину просто раздирают на части и разворовывают. Но я против захватов администраций и силовых мер, против радикально настроенных людей и организаций, которые готовы по трупам отстаивать свою "правду". Я за мирный протест с человеческим лицом с двух сторон. Что самое печальное, я не вижу в нашей стране лидера, который может что-то изменить в лучшую сторону, а не просто добраться до власти и продолжать то же самое. Хочется искренне верить, что мы все-таки способны на мирное разрешение конфликта и способны создать настоящее правовое и процветающее государство.

    ВідповістиВидалити
  4. Нарешті заговорили! Ура! Ми не байдужі, це радує. Багато інформації в ЖЖ та інших мережах, а в блогах україночки мовчать. Коли підняла цю тему в блозі, виявилось, що люди переживають, хвилюються, але не пишуть нічого, щоб відсторонити віртуальний світ від реального. Але все ж таки ми багато часу проводимо в блогах, тому вважаю, що писати необхідно! Катерино, я вірю, що Україна зможе звестись на ноги. Слава Україні! Героям слава!

    ВідповістиВидалити
  5. Когда-то в прошлом я была активным участником всех политических событий в Украине, даже возглавляла одну из ячеек молодёжной организации, которая была против действующей тогда власти Кучмы, потом я была ярым майдановцем в оранжевой революции, активно учавствовала в выборах президента 2004, стояла под дулом автомата, когда заставляли переписывать протоколы в пользу Януковича, убегала лесами вместе с другими из маленького городка с протоколами под грудью, чтоб довезти до штаба, потому как местная власть нас вылавливала и била, отбирала эти протоколы,и тогда мы победили! Я думала, что никогда уже такого беспредела не будет. А сейчас мне становится страшно... Больно... и до слёз обидно.... Так же как и ты плачу смотря на агонию нашей власти, плачу за людей, которые уже никогда не вернутся, за людей, которых бьют, убивают, унижают и издеваются над ними. Я не активный майдановец сейчас, я не хочу ни в Евросоюз ни в Россию, но я за Украину, в которой не будет бандитов, за людей, которые там стоят, мёрзнут и верят в свою правоту! Так же, как и ты, я понимаю, что и беркут и ВВ и милиция тоже пушечное мясо (мы не говорим о начальниках и других командующих), я говорю о мальчишках, которые хотели служить Родине, а теперь вынуждены подчиняться приказам. Сволочей хватает везде - и на этой и на той стороне, и не стоит на них равняться. Я Сумчанка, мы почти восток, но у нас тоже очень много людей не понимаю деления на восток-запад. Есть одна страна, и мы должны бороться за её благополучие, а не за благополучие определённой касты. Я могу сейчас поддерживать только информационно майдан и людей, но я верю в её победу! Слава Украине!!! И очень мне понравилась статья журналистки россиянки о нашем майдане и о событиях в Украине, она попала в самую суть, если интересно, статья вот здесь http://www.charter97.org/ru/news/2014/1/27/85083/

    ВідповістиВидалити
  6. Привіт, Катю.

    Напишу і я деякі свої думки.
    Погоджуюсь, що люди повстали проти бандитизму керівників держави. Однозначно, вони при владі не залишаться.
    Чому є розчарування після 2004? Люди вибрали Лідера і відійшли займатись своїми справами, сподіваючись, що він і його команда будуть робити якнайкраще для народу. Це Наша помилка. Всіх людей. Саме тому й прийшов до влади Бандит. Нам потрібно мінятись самим. Не бути політично та громадянсько свідомими лише на виборах, раз в пару років. Вчитись і намагатись такими бути постійно. Наймати на роботу будь-яких чиновників, від президента до найменшого службовця, і постійно моніторити, чи справляються вони зі своєю роботою. Ні? Звільняємо. Наймаємо іншого. До цього часу для більшості президент - це як цар, а люди - його піддані. Це роки радянщини в нашій голові, в головах батьків та дідів. Діти вже не такі, правда ж? Ми міняємось, це буде довго, але невідворотньо. Політики всіх партій і безпартійні звикли, що вони маленькі королі, ми самі їх так сприймали. Тому в такому шоці опозиція. Їм не хочеться ламатись, працювати над собою. Але прийдеться. Не вони, то інші. Нам не потрібні лідери, нам потрібні розумні управлінці, які добре роблять свою роботу, яку ми оплачуємо.
    Отож, головне, що може робити кожен українець - не бути байдужим. Не лише на словах, а й на ділі. І спілкуватись - це одне з таких діл.
    Не погоджуюсь, що всі військові - гарматне м'ясо. ВВ (внутрішні війська) - так. Не Беркут і контрактники. Вони є спеціально навченими військовими машинами. В більшості не надто мають бажання чи й здібності розмірковувати над ситуацією. За стільки років при владі бандити гарно підібрали собі контингент.

    Наостанок скажу: маємо діяти так, ніби все залежить тільки від нас, і вірити так, ніби все залежить тільки від Бога.
    Молитись, вірити, діяти (мирно!), не бути байдужими навіть у дрібницях - у нас обов'язково вийде задумане!

    ВідповістиВидалити
  7. Катю, дякую за пост. Скільки збиралась написати щось в блозі про події в нашій країні і завжди слова десь тікають. Тяжко, але мусим з того вибратись заради наших дітей.

    ВідповістиВидалити